Мої казки про …

1gsfxxfz5fqМої казки про табір.sejtixz6hne

Цьогоріч я виявила бажання написати такі собі казкочки про наш табір “Пелагеївський”. А надихнули мене на це самі діти, котрі вдало фантазували, інсценізували власні твори. Отож, так народилися історії про Ящірку, літо, табір…дітей…

lacerta_agilis_male_2011_g2“Пригоди зеленої ящірки”

І розділ

Останні промені вечірнього сонця розтанули в присмерку. Зелена ящірка провела ї поглядом і граційно смикнувши хвостом, сказала:

-Вже завтра…

Черемха, котра встигла пофарбувати свої ягідки на кетягах в чорняво-синій колір, із неприхованим здивуванням поглянула на свою приятельку: що означають ці слова?

Ящірка давно знайшла затишне місце для прогулянок-майданчик біля входу до дитячого табору. У неї були улюблені лабіринти для забав: каміння, що окреслювали клумбу із пахучими квітами, дошки альтанки, стовбур черемхи…

Найбільше прудконога чекала літа. Щороку вона любила полоскотати нерви дітям-мисливцям за ящірками. Ой і дивні ці дітлахи! Такі різні, але всіх цікавить питання: чи може вона, вправна мешканка табору, попрощатися зі своїм хвостом. Та куди їм, цим допитливим живчикам, дізнатися про її секрет. Ящірка вважала себе мудрою та розважливою господаркою РТВ «Пелагеївський»…

І ось воно вже близько, це бажане «завтра». Завтра табір заполонять дитячі голоси і пташки відчуюють конкуренцію. Буде справжнісінький батл-перегучка. Це вже завтра вона зможе дражнити дітлахів, хизуючись своїм хвостом біля танцполу. Буде її найбажаніше ЗАВТРА.

ІІ розділlacerta_viridis

Ящірка незчулася, коли поринула в міцний сон, в якому вона гойдалася на хмаринках і ловила сонячні зайчики. Прокинулася вона від солов’їної суперечки:

-Дівчинка!

-Хлопчик!

-А я кажу дівчинка…

Пташки так захопилися сваркою, що не помітили, як у хвіртку, котячи валізу на коліщатках, зайшли двоє дітлахів: хлопчик і дівчинка. Вони першими приїхали на літній відпочинок до табору і з широко розкритими очима оглядали нове місце.

Ящірка, пильнуючи кожен їх рух, прошмигнула до альпійської гірки і сховалася у встеленому барвінку. Вона бачила, як до табору вервечкою стікалися біляві, руденькі, високі, маленькі, особливі діти, в очах котрих горів неприхований відблиск цікавості. Зелена балуваниця ледве стримувала себе від шаленої радості. Її омріяне «завтра» крадькома  переросло в найщасливіше СЬОГОДНІ.

ІІІ розділp6111244

Сонце почало присмалювати вразливу ящірчину спинку. Вона знала вірний бабусин рецепт порятунку від сонячних опіків: поближче до річки, до води, до прохолоди. А ще зеленавка була впевнена, що діти неодмінно підуть купатися і вона авжеж без діла не занудьгує. Хутенько пробіглася по прибережній хвильці, намочивши лапки та остудивши хвостика, ящірка причаїлася під сходами. Ось вона покаже всім свого хвостика! Вже плюскотіла водичка, пірнали та виринали скуйовджені голівки пустунів, а вона ніяк не наважувалася вислизнути із схованки. Та що це? Вона побачила, як у її прихисток заглянуло обличчя всіяне рясним ластовинням. Це був її шок! Допитливе хлопча зайшлося таким гучним вереском, що сполохав не тільки вихователів, рибу, раків, а й старого сома, який мирно сопів на дні Інгулу.

-Ящірка-а-а-а!- лунко репетував конопатко.

-Я знайшов ящірку!

Прудконога пожалкувала, що вчасно не відчула небезпеку. Дитячі обличчя калейдоскопом мерехтіли перед очима зеленої витівниці, а її голова заморилася реагувати на вереск ошаленілих допитників.

-Тікати! Єдино вірна думка, яка народилася не відразу.

І ящірка чимдуж дременула з-під сходів. Так швидко їй жодного разу не доводилося бігати. Вона сахалася то вліво, то вправо, плутала свої сліди, сподіваючись відірватися від невтомних переслідувачів. Такої жвавої дітвори вона цілий рік не бачила, тому трохи втратила свою пильність. Аж ось ящірка побачила надійний схорон: високо на тополі було трухляве дупло, що так старанно зробив дятел-червонокапелюшник. Втікачка перевела подих, зачаїлася на дні і тихенько посапувала носиком. Переслідувачі поюрмилися біля тополі і невдовзі побігли знову до річки. Ящірка розсміялася сама до себе:

-Все ж я їх перехитрила. Але треба бути обачнішою, щоб іншим разом не втратити свою принаду- хвоста. Трішки заморившись від насиченого подіями днем, ящірка скрутилася бубличком і вгамувавши тривожне серцебиття, задрімала…

За обрієм прокинувся місяць і залив подвір’я м’яким світлом, запрошуючи до себе у гостини пані Ніч.

Сьогодні спливало на річці місячною мерехтливою доріжкою… На добраніч, ящірко, приємних снів вам, дітлахи.

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s