Ф. Стендаль . “Червоне і чорне”. Цитати

folio_019Ф. Стендаль . “Червоне і чорне”. Цитати

*** Якщо закохані далеко один від одного і якщо вони удвох дивляться на небо, то значить, що вони разом.

*** Слово дано людині, щоб приховувати свою думку.

***... одна з відмінних рис генія полягає в тому, щоб не мислити по шаблону натовпу.

*** Не забувайте велике правило нашого століття: завжди будьте повною протилежністю тому, чого від вас чекають.

*** Один англійський мандрівник розповідає про те, як він дружив з тигром; він виростив його, пестив його, але завжди тримав у себе на столі заряджений пістолет.

*** У нього було напоготові скільки завгодно галантних фраз, але ніяких думок …

*** Підозрювати, що ваш суперник коханий, — це нестерпно, але чути з вуст жінки подробиці цієї любові — це воістину верх мук.

*** Хіба дорога стає гірше від того, що по краях її в огорожі стирчать колючки? Подорожній іде своєю дорогою, а злі колючки нехай собі стирчать на своїх місцях.

*** Він помилявся, як завжди, приписуючи людям, за своїм звичаєм, набагато більше розуму, ніж у них було насправді.

*** Варто тільки людині зробити дурість, як вона намагається негайно ж послатися на свої добрі наміри.

*** Ось тому-то, що я тоді був божевільним, я став мудрим нині.

*** Зберіть разом тисячі людей,-воно ніби не погано. Але в клітці їм буде не весело.

*** «Найгірша з мук у в’язниці — це неможливість замкнути свої двері», — подумав він.

*** У Парижі можна зустріти добре одягнених людей, в провінції трапляються люди з характером.

*** Росіяни старанно копіюють французькі звичаї, тільки відстаючи років на п’ятдесят.

*** Любов — це просто випадковість у житті, але така випадковість

можлива тільки для високої душі.

Генрік Ібсен. “Ляльковий дім”. Цитати

kukolniy-domГенрік Ібсен. “Ляльковий дім”. Цитати.

Ляльковий дім — п’єса на три дії норвезького драматурга Генріка Ібсена 1879 года. Цитати з твору Ляльковий дім — філософські, повчальні, характеризують образи головних героїв.

*** Як мені не погано, я все-таки готовий жити і мучиться якомога довше.

*** На домашнє вогнище, засноване на позиках, на боргах, лягає якась негарна тінь залежності.

*** Хельмер. — І це ще потрібно говорити тобі? Чи у тебе немає обов’язків перед твоїм чоловіком і перед твоїми дітьми?
Нора. — У мене є й інші, настільки ж священні.
Хельмер. — Немає в тебе таких! Які це?
Нора. — Обов’язки перед самою собою.
Хельмер. — Ти перш за все дружина і мати.
Нора. — Я в це більше не вірю. Я думаю, що перш за все я людина, так само як і ти, або, принаймні, повинна постаратися стати людиною.

*** Мене поїли, годували, одягали, а моє діло було розважати, забавляти тебе, Торвальд. Ось у чому проходило моє життя. Ти так влаштував. Ти і тато багато винні переді мною. Ваша вина, що з мене нічого не вийшло.

*** Ви ніколи мене не любили. Вам тільки подобалося бути в мене закоханими.

*** Деяких людей любиш більше всього на світі, а з іншими якось найбільше хочеться бувати. (Нора)

*** Xельмер. — Ти уяви собі тільки, як людині з такою плямою на совісті доводиться брехати, вивертатися, прикидатися перед усіма, носити маску, навіть перед своїми близькими, навіть перед дружиною і власними дітьми. І от щодо дітей — це всього гірше, Нора.
Нора. — Чому?
Xельмер. — Тому що отруєна брехнею атмосфера заражає, розкладає все домашнє життя. Діти з кожним ковтком повітря сприймають зародки зла.
Нора (наближаючись до нього ззаду. — Ти впевнений в цьому?
Xельмер. — Ах, мила, я достатньо в цьому переконувався протягом своєї адвокатської практики. Майже всі хто рано збилися зі шляху люди мали брехливих матерів.

*** Інший павший може знову піднятися морально, якщо відверто зізнається у своїй вині і понесе покарання.

*** Закони не справляються з спонуканнями.
— Жити ж треба, доктор.
— Так, якось прийнято думати, ніби це необхідно.

*** — Я б з радістю працював для тебе дні і ночі, Нора … терпів би горе і нужду заради тебе. Але хто ж пожертвує навіть для коханої людини своєю честю?
— Сотні тисяч жінок жертвували.

*** Хельмер. Ти судиш, як дитина. Не розумієш суспільства, в якому живеш.
НОРА. Так, не розумію. Ось і хочу придивитися до нього. Мені треба з’ясувати собі, хто правий — суспільство чи я.

*** І ти був завжди такий милий зі мною, ласкавий. Але весь наш будинок був тільки великою дитячою. Я була тут твоєю лялечкою дружиною, як вдома у тата була татовою лялькою донькою. А діти були вже моїми ляльками. Мені подобалося, що ти грав і бавився зі мною, як їм подобалося, що я граю і бавлюся з ними. Ось в чому полягав наш шлюб, Торвальд.

*** — Робота не кращий засіб від перевтоми.
— Жити ж треба, доктор.
— Так, якось прийнято думати ніби це необхідно.
— Ну ви ж і теж не проти пожити.
— Ну так, припустимо. Як мені не погано, я все-таки готовий жити і мучитися якомога довше.

Ібсен."Ляльковий дім" 0_171e6b_fe8ae447_xxxl 0_171e6f_829b9a53_xxxl 0_171e65_6e4e9ac4_xxxl

 

Мої казки про …

1gsfxxfz5fqМої казки про табір.sejtixz6hne

Цьогоріч я виявила бажання написати такі собі казкочки про наш табір “Пелагеївський”. А надихнули мене на це самі діти, котрі вдало фантазували, інсценізували власні твори. Отож, так народилися історії про Ящірку, літо, табір…дітей…

lacerta_agilis_male_2011_g2“Пригоди зеленої ящірки”

І розділ

Останні промені вечірнього сонця розтанули в присмерку. Зелена ящірка провела ї поглядом і граційно смикнувши хвостом, сказала:

-Вже завтра…

Черемха, котра встигла пофарбувати свої ягідки на кетягах в чорняво-синій колір, із неприхованим здивуванням поглянула на свою приятельку: що означають ці слова?

Ящірка давно знайшла затишне місце для прогулянок-майданчик біля входу до дитячого табору. У неї були улюблені лабіринти для забав: каміння, що окреслювали клумбу із пахучими квітами, дошки альтанки, стовбур черемхи…

Найбільше прудконога чекала літа. Щороку вона любила полоскотати нерви дітям-мисливцям за ящірками. Ой і дивні ці дітлахи! Такі різні, але всіх цікавить питання: чи може вона, вправна мешканка табору, попрощатися зі своїм хвостом. Та куди їм, цим допитливим живчикам, дізнатися про її секрет. Ящірка вважала себе мудрою та розважливою господаркою РТВ «Пелагеївський»…

І ось воно вже близько, це бажане «завтра». Завтра табір заполонять дитячі голоси і пташки відчуюють конкуренцію. Буде справжнісінький батл-перегучка. Це вже завтра вона зможе дражнити дітлахів, хизуючись своїм хвостом біля танцполу. Буде її найбажаніше ЗАВТРА.

ІІ розділlacerta_viridis

Ящірка незчулася, коли поринула в міцний сон, в якому вона гойдалася на хмаринках і ловила сонячні зайчики. Прокинулася вона від солов’їної суперечки:

-Дівчинка!

-Хлопчик!

-А я кажу дівчинка…

Пташки так захопилися сваркою, що не помітили, як у хвіртку, котячи валізу на коліщатках, зайшли двоє дітлахів: хлопчик і дівчинка. Вони першими приїхали на літній відпочинок до табору і з широко розкритими очима оглядали нове місце.

Ящірка, пильнуючи кожен їх рух, прошмигнула до альпійської гірки і сховалася у встеленому барвінку. Вона бачила, як до табору вервечкою стікалися біляві, руденькі, високі, маленькі, особливі діти, в очах котрих горів неприхований відблиск цікавості. Зелена балуваниця ледве стримувала себе від шаленої радості. Її омріяне «завтра» крадькома  переросло в найщасливіше СЬОГОДНІ.

ІІІ розділp6111244

Сонце почало присмалювати вразливу ящірчину спинку. Вона знала вірний бабусин рецепт порятунку від сонячних опіків: поближче до річки, до води, до прохолоди. А ще зеленавка була впевнена, що діти неодмінно підуть купатися і вона авжеж без діла не занудьгує. Хутенько пробіглася по прибережній хвильці, намочивши лапки та остудивши хвостика, ящірка причаїлася під сходами. Ось вона покаже всім свого хвостика! Вже плюскотіла водичка, пірнали та виринали скуйовджені голівки пустунів, а вона ніяк не наважувалася вислизнути із схованки. Та що це? Вона побачила, як у її прихисток заглянуло обличчя всіяне рясним ластовинням. Це був її шок! Допитливе хлопча зайшлося таким гучним вереском, що сполохав не тільки вихователів, рибу, раків, а й старого сома, який мирно сопів на дні Інгулу.

-Ящірка-а-а-а!- лунко репетував конопатко.

-Я знайшов ящірку!

Прудконога пожалкувала, що вчасно не відчула небезпеку. Дитячі обличчя калейдоскопом мерехтіли перед очима зеленої витівниці, а її голова заморилася реагувати на вереск ошаленілих допитників.

-Тікати! Єдино вірна думка, яка народилася не відразу.

І ящірка чимдуж дременула з-під сходів. Так швидко їй жодного разу не доводилося бігати. Вона сахалася то вліво, то вправо, плутала свої сліди, сподіваючись відірватися від невтомних переслідувачів. Такої жвавої дітвори вона цілий рік не бачила, тому трохи втратила свою пильність. Аж ось ящірка побачила надійний схорон: високо на тополі було трухляве дупло, що так старанно зробив дятел-червонокапелюшник. Втікачка перевела подих, зачаїлася на дні і тихенько посапувала носиком. Переслідувачі поюрмилися біля тополі і невдовзі побігли знову до річки. Ящірка розсміялася сама до себе:

-Все ж я їх перехитрила. Але треба бути обачнішою, щоб іншим разом не втратити свою принаду- хвоста. Трішки заморившись від насиченого подіями днем, ящірка скрутилася бубличком і вгамувавши тривожне серцебиття, задрімала…

За обрієм прокинувся місяць і залив подвір’я м’яким світлом, запрошуючи до себе у гостини пані Ніч.

Сьогодні спливало на річці місячною мерехтливою доріжкою… На добраніч, ящірко, приємних снів вам, дітлахи.

 

Біблія. Старий Завіт.10 заповідей

ЯБіблія. Старий Завіт.10 заповідей

Де́сять за́повідей (Декалог або Закон Божий) (євр.: עשרת הדברות «асерет-ха-діброт», грец. δέκα λόγοι; дослівно: десятислів'я) — вказівки, десять основних законів, котрі, за текстом П'ятикнижжя, або Тора, були дані самим Богом Мойсею на горі Синай приблизно через п'ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет (Вих. 20:3-17). Заповіді, як оповідається, були зафіксовані на кам'яних скрижалях.

І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

  1. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
  2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
  3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.
  4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
  5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
  6. Не вбивай!
  7. Не чини перелюбу!
  8. Не кради!
  9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
  10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!
    УГКЦ

    У катехизмі «Христос — наша Пасха» Української Греко-Католицької Церкви, дається наступний текст Десяти Божих Заповідей[2]:

    Я Господь Бог твій.

    1. Нехай не буде в Тебе інших богів, окрім мене.
    2. Не взивай намарне імені Господа Бога твого.
    3. Пам’ятай день святий святкувати.
    4. Шануй батька твого й матір твою.
    5. Не вбивай.
    6. Не чужолож.
    7. Не кради.
    8. Не свідчи ложно на ближнього твого.
    9. Не пожадай жінки ближнього твого.
    10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

    Додатково відокремлюються «Дві головні заповіді любові»:

    1. Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всіма мислями твоїми.
    2. Люби свого ближнього, як самого себе. *********************************************************************************

    10 заповідей 7c42740df42590d5d30247678ca81085_1024_839_1 87457706_1337704499_1327144123_60_sh desyat-zapovedey s2_qapnc1lgu

Біблія. Старий Завіт.Створення світу.

ЯБіблія. Старий Завіт. Створення світу.

Колись давно Господь створив Небо і Землю. Небо було прекрасним і щасливим місцем. На ньому жили Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий. Жили на небі також і ангели. 
Земля була холодною, темною і пустельною. Ніхто не жив на ній. Тому Господь вирішив і Землю зробити прекрасною. І створив Він те, чого ніколи не було.

створення світуУ перший день творіння Господь сказав: «Хай буде світло». І з’явилося світло. Господь знав, що світло буде кращим за кромішню пітьму. Бог — мудрий. «Я наречу світло — днем, — сказав Господь, — а пітьму — ніччю».

На другий день творіння Господь подивився на Землю. На ній було багато води, яка покривала все. Тоді Господь сказав — і з’явилось блакитне небо, яке наповнилось чистим повітрям і білими хмарами.

На третій день за словом Бога з’явилася суша з-під води; вся вода зібралася в глибокі місця, утворені для цього Богом. «І назвав Бог суходіл землею, а згромадження вод назвав морями»… Море завжди перебуває в русі, але ніколи не може перейти воно далі того місця, яким обмежив його Бог. Бог звелів, і земля вродила траву. Виросли зілля, трава, дерева, квіти.

Бог знав, що рослинам необхідні світло й тепло. І створив Бог, як говорить нам Біблія, велике яскраве світило — сонце, а для ночі — місяць та зорі. І запалив Бог на небі сонце, аби зігрівати весь світ. Сонце допомагало рости рослинам, розподіляло час за днями, місяцями й роками, а також змінювало пори року на весну, літо, осінь, зиму. Бог створив місяць зі срібним світлом, аби освітлювати ніч. У пітьмі Він розсипав мільярди сяючих зірок. Кожній зірці Бог дав своє ім’я. Це був день четвертий.

На п’ятий день творіння Бог подивився на небо, на моря і подумав: «У них треба вдихнуть життя». Тож промовив: «Води, збагатіться рибою! Небо, зазвучи птахами!». І раптом у морях, озерах і ріках заплюскотіли великі й маленькі риби з довгими, короткими, яскравими, темними й різнобарвними хвостами. Зненацька в небесну вись майнуло птаство. Орли полетіли над горами, а чайки — над океанами. У пшеничних полях снували строкаті перепели, а над зеленими луками кружляли граціозні ластівки. У кожної пташки була своя пісня. Бог потурбувався про всіх. Господь спостерігав за рибами морськими і птахами небесними, і Йому було приємно. Кожну пташку й рибу Він наділив дивовижною здатністю продовжувати свій рід.

На шостий день, за словом Божим, з’явилися на землі тварини: вівці, корови, коні і всякого роду звірі повиходили із землі; з’явилися також бджоли, мурахи, черв’яки. Після цього Бог створив людину. Бог сказав: «Створимо людину за Пінним образом і подобою». До кого звернувся Бог з цими словами? До Свого Сина Господа Ісуса Христа. Син Його брав участь при створенні світу. «На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог». Бог створив тіло людини із пороху земного і вдихнув у ніздрі його живе дихання. Людина отримала душу і тіло. Людині була дана таким чином здатність пізнавати Бога. Потім Бог послав чоловікові міцний сон, узяв його ребро і перетворив те ребро на жінку. Всіх створених тварин (істот) Бог віддав для піклування Адамові та Сві. Він благословив їх, поселивши в саду Едемському, і доручив Адамові стерегти рай. Коли Бог закінчив усі справи Свої, то побачив, що все, що Він зробив, було дуже гарним. Він був задоволений тим, що створив. Усе було прекрасним. Світло було яскравим, повітря було наповнене пахощами, сяйво сонця і місяця переповнювало небеса, птахи і звірі, і всі живі істоти були здоровими й щасливими, але щасливішими від усіх були Адам і Єва, тому що вони могли думати про Бога і славити Його.

На сьомий день Господь відпочивав від титанічної роботи, яку закінчив. Бог благословив сьомий день і сказав: «Цей день буде святим днем». Відтоді тисячі літ народ Божий відпочиває на сьомий день і схиляється перед Господом, мудрим і великим Творцем.

Так були створені небо і земля у всьому їх розмаїтті.