Джеймс Джойс. “Джакомо Джойс”

ЯДжеймс Джойс. “Джакомо Джойс” (аналітика твору-тези)

Матеріал до уроків

«Джакомо Джойс» ( англ.  Giacomo Joyce) — психолого-автобіографічне есе  відомого ірландського письменника Джеймса Джойса, що написане в 1914 році і складається з 16-ти сторінок у довільній формі; твір вважається одним із найкращих зразків малої модерністської прози. Опублікований посмертно у  1968 році.

Реальною основою сюжету була пережита письменником закоханість в Амалію Поппер, його ученицю. Фрагменти, з яких складається есе, фіксують окремі миті цих любовних взаємин.

Аналіз психології людини в творі Джеймса Джойса “Джакомо Джойс”

Твір Д. Джойса «Джакомо Джойс» за жанром – психологічне есе, яке характеризується невеликим об’ємом та індивідуальними думками і враженнями автора з якогось питання. У всіх творах ірландського письменника автор зосереджується на зображенні внутрішнього світу людини, на її думках і почуттях.

Джакомо» написаний у 1914 році й розповідає про події, які відбувалися з самим автором, коли він заробляв собі на життя викладанням англійської мови. Реальна Амалія, дочка багатого промисловця, була ученицею Джойса.

Назва твору та деякі факти біографії дозволяють зробити висновок, що в есе автор сам стає літературним героєм. Але при цьому є в цьому творі й багато Домислених ситуацій для цілісності композиції.

Основою твору «Джакомо» є історія кохання героя до молодої дівчини. Свої спостереження за нею, думки, цитати з різних творів, спогади Джойс будує як фрагменти, як потік свідомості. І хоча розповідь має вигляд окремих уривків, складається уява про його неперевершену цілісність. Автор в есе зумів так поєднати деталі та штрихи, що вони злились у єдину картину людської душі.

Образ коханої дівчини подається автором через змалювання окремих деталей: «Бліде обличчя в ореолі пахкого хутра. Руки її сором’язливі і нервові. Вона посилає погляд у лорнет. Так: Зітхання. Сміх. Змах вій». Любов, як хвиля, поглинає обох закоханих. Картина людських взаємин передається через посмішку, торкання, поцілунок: «… щасливі слова на устах, щасливий сміх», «пучки холодні, тихі й рухливі… Дотик. Дотик». Автор виразно змальовує погляди, жести, які створюють картину взаємин: «… оливкове довгасте лице, спокійні лагідні очі», «… бачу її округлі темні очі, сповнені страждання». Герої майже зовсім не розмовляють між собою, за них це роблять очі, руки, серця: «Вона підносить руки, силкуючись застібнути на потилиці чорну серпанкову сукню. Але хоч як натужується, це їй не вдається… Я підношу руки, щоб допомогти, і її руки опускаються…».

Письменник часто звертається до цитування В. Шекспіра. У підтексті твору звучать відгуки сонетів і п’єс великого митця: «Тіло її не пахне: квітка без запаху»; «Ці бліді пальці торкалися сторінок, гидких і прекрасних». Мати героїні нагадує королеву Гертруду, а дочка – Офелію. Історія кохання, внутрішнє життя Джакомо сприймаються через цитування Біблії: «Стелять мені під ноги килими для Сина Людського»; «Не плач за мною, о Діво єрусалимська»; «Господь сказав: У своїй біді шукатимуть мене ретельно. Ходіть, до Господа повернімося».

Часто у творі звучить мотив смерті й кладовища. Він наче віщує героям розлуку: «Тут гробівець її родаків, чорний надмогильний камінь, безнадійна тиша… Гробівець її родаків і її самої також… Не помирай!» Це заклик до коханої зберегти живу душу, усвідомити вічне життя. Але подих смерті торкається героїв. Дівчина залиша світ. Та Джакомо усвідомлює, що треба жити далі, незважаючи на обставини, жити і кохати.

Потік свідомості у психологічному есе Д. Джойса «Джакомо» сповнений метафор, порівнянь, недомовок і символів. Окремі деталі, відтінки та натяки дозволяють читачеві самому брати участь у створенні образів. Вони примушують нас мріяти, співчувати та замислюватися над проблемами людських стосунків.

У цьому творі втілена важлива для автора концепція неперевершеності людської особистості, її спроможність створювати чудовий індивідуальний світ, світ кращий, ніж духовно обмежена реальність.

Потік свідомості та аналіз психології у творчості Джеймса Джойса (тези)

Ірландський письменник-модерніст Джеймс Джойс – один із найскладніших авторів європейської літератури. Всмоктавши колосальний досвід Європи, він у своїх творах поєднує величезне інформаційне навантаження із зовні хаотичним станом людської душі. Він пише з помилками і майже не вживаючи пунктуацію. Сюжет у традиційному розумінні у нього відсутній. Стиль Джойса дістав назву “потоку свідомості”. Це прийом, при якому відтворюється весь обсяг одночасного, паралельного осмислення багатьох думок: від побутових, фізичних відчуттів і потреб до глибоких філософських роздумів без жодних виправлень чи цензури. Джойс прагне дати людині право на всі прояви її єства. У бутті собою він бачить шлях до свободи.
Головний висновок Джойсівської творчості в тому, що людина, яка б геніальна вона не була, не існує сама по собі; щастя й рівновагу вона знаходить лише у простих радощах життя – спілкуванні, взаєминах любові й поваги.
Автограф Джеймса Джойса
Автограф Джеймса Джойса (із листа Г.Ібсену)

 

Джеймс Джойс. Біографія.

ЯДжеймс Джойс (хронологічна таблиця)

Матеріал до уроків

1882 році, 2 лютого — народився Джеймс Августин Алоізіус Джойс в передмісті Дубліна у великій родині

1888 вересень — 1891, червень — юний Джеймс вступає Клонгоуз Вуд коледж — кращу католицьку школу Ірландії. Пізніше роки навчання він опише в автобіографічному романі «Портрет художника в юності»

1891 — після того як його батько втрачає роботу і більше не в силах оплачувати навчання в Вуд коледжі, Джеймса переводять в школу Християнських братів в Північному Річмонді. У дев’ятирічному віці він пише вірш «Парнелл»

1893 — 1898 — навчається в єзуїтському коледжі Бельведер за казенний рахунок

1898 — 1902 — навчання в Королівському Університеті

1899 — написав есе «Драма і життя», яке присвятив Генріку Ібсену — своєму улюбленому письменникові

1900 — пише статтю «Нова драма Ібсена», присвячену п’єсі «Коли ми мертві прокинемося». Написав п’єсу «Блискуча кар’єра» та статтю «Вінець з дикої маслини»

1901 — займається перекладом п’єс Гауптмана «Перед сходом сонця» і «Міхаель Кремер». Становить памфлет «Торжество Черні»

1902 — пише есе «Джеймс Кларенс Меген» Збирається вивчати медицину в Парижі але незабаром залишає цю справу. Часто відвідує Національну бібліотеку і пише вірші, які пізніше увійдуть до збірки «Камерна музика»

1903 — помирає мати Джойса і він повертається в Дублін. В цей час він зловживає алкоголем

1904 — пише книжкові огляди для газет і підробляє викладачем. Продовжує писати вірші, починає роботу над романом «Герой Стівен». Знайомиться з дівчиною Норою Барнакл, з якої зав’язуються любовні відносини (офіційний шлюб між коханими був укладений через 27 років). В цей же рік надрукували розповідь Джойса «Сестри» в місцевому журналі. У жовтні Джеймс і Нора покидають Дублін і відправляються в Європу. Перебуваючи в Трієсті він пише оповідання «Після гонок»

1905 — народжується син Джорджіо. Письменник пише кілька оповідань — «Земля», «В день плюща», «Зустріч», «Аравія», «Милість Божиа»

1906 — родина Джойса переїжджає до Риму, де він починає працювати клерком в банку

1907 — переїжджає в Трієст. Народжується дочка Лючія. Пише оповідання «Мертві», переписує «Героя Стівена». Друкується збірку віршів «Камерна музика»

1909 — 1912 — укладає контракт з ірландським видавництвом на видання збірки оповідань. Двічі відвідує батьківщину, але після того як йому черговий раз було відмовлено у видавництві «Дублінців», Джойс залишає Ірландію і клянеться, що більше ніколи не повернеться сюди. Становить памфлет «Газ з пальника» і кидає рукопис роману «Герой Стівен» в вогонь

1914 — починається серійна публікація роману «Портрет художника в юності». Джойс починає писати новий роман «Улісс». Збірка оповідань «Дублінці» все-таки виходить друком

1915 — 1921 — під час Першої світової війни сім’я Джойса переїжджає в Цюріх. Його драма «Вигнанці» вперше ставиться на сцені в Мюнхені. У США виходить у світ «Портрет художника в юності»

1922 — починає роботу над твором «Річ у роботі»

1927 — видає збірку віршів «Яблука по пенні за штуку»

1931 — Джойс і Нора укладають офіційний шлюб в Лондоні.

1936 — перше британське видання «Вілліса»

1941 — письменника госпіталізують через сильні болі в шлунку. Пізніше йому діагностують виразку шлунка.

13 січня 1941 — Після перенесеної операції він помирає в лікарні

Джеймс Джойс цікаві факти життя

Джеймс Джойс боявся собак, блискавок і води

Джеймс Августин Алоізіус Джойс народився в столиці Ірландії Дубліні. Майбутньому письменникові вдалося отримати гарну освіту, але невлаштованість і злидні в його юні роки знайшли відображення в його творчості.

Перша публікація Джойса вийшла в дублінській газеті, коли йому було 18 років. Це було есе про п’єсу «Коли ми, мертві, прокидаємося» норвезького драматурга Генріка Ібсена.

 Джеймс Джойс носив п’ять наручних годинників, налаштованих на різні години.

Письменник багато подорожував. У 20 років він відправився спочатку до Парижа, потім повернувся до Ірландії, так як його мати тяжко захворіла, після її смерті переїхав до Італії. До початку Першої світової війни вже разом з дружиною перебрався до швейцарського міста Цюріх, після знову подорожував по Європі, жив у Франції, а з початком Другої світової повернувся до Цюріха, де і прожив до кінця своїх днів.

Зі своєю майбутньою дружиною і музою Норою Барнакл Джойс зустрівся в дублінському готелі Finn’s Hotel 16 червня 1904 року, де вона працювала покоївкою, проте одружилася пара тільки в 1931 році. Все ж дату їх першого побачення Джойс вирішив увічнити в романі «Улісс», саме 16 червня 1904 року розгортається дія роману.

Роман «Улісс» вважається найвідомішим твором письменника. На його написання у Джойса пішло 7 років. Роман Джойса «Улісс» увійшов до списку 100 кращих англомовних романів.

Останній твір Джойса, роман «Поминки по Фіннегану», став самим суперечливим в його творчості і був неоднозначно сприйнятий читачами. У цьому романі все 49200 слів використані по одному разу.

Джеймс Джойс страждав декількома фобіями.  Страждав на кінофобію, кераунофобію та гідрофобію (боявся собак, блискавок і води). Змусити себе помитися, особливо в юності, для нього було складно. В «Портреті художника в юності» Стівен постійно чухається — у нього воші. У коледжі і сам Джойс зіткнувся з цією проблемою від своєї неохайності.

Полюбляв нетрадиційний секс. Великому письменнику часто дошкуляли шанувальники, яких тепер називали б фанатами. Один з таких молодих людей нагнав свого кумира на вулиці і попросив дозволу поцілувати руку, яка написала «Улісса». Велике зібрання народу завмерло в очікуванні: що відповість метр. Метр відповів: «Дозволити ніяк не можу, тому що ця рука зробила багато чого іншого».

Його останні слова були такі: «Невже мене ніхто не розуміє»?

Основні твори

  • «Вірші, пенні за штуку» (Poems Pennyeach) 1 927
  • «Се, дитя» (Ecce Puer) 1932
  • «Портрет художника» (A Portret of the Artist) 1904, 7 січня.
  • « Свята  контора» (The Holy Office) 1904
  • «Поминки по Фіннегану» (Finnegans Wake) 1922-1939
  • «Газ з пальника» (Gas From A Burner) 1912, вересень
  • « Портрет художника в юності »(A Portrait Of The Artist As A Young Man) 1907-1914
  • «Джакомо Джойс» (Giacomo Joyce) 1911-1914
  • «Камерна музика» (Chamber Music) 1902-1906
  • «Герой Стівен» (Stephen Hero) [пізніше перероблений в роман «Портрет художника в юності»]
  • “Дублінці» (Dubliners) 1904 – 1914
  • «Епіфанії» (Epiphanies) 1901-1903
  • « Улісс» (Ulysses) 1914 – 1921
  • «Вигнанці» (Exiles) 1914-1915