Млинці з цукром

Красунечка Мілаша

Млинці з цукром

  • Знову відмовилася від молочного. Цього разу була сирна  запіканка і все ж не захотіла  з’ їсти, – Миколаївна підсумувала розмову з мамою Мілаши.
  • Оце така у нас проблема, не можемо й ми вмовити. Ми самі з чоловіком молочне-ні на дух,-пояснила мама Олена.
  • Тоді, можливо, заберете запіканку з собою?-продовжила вихователька.
  • Давайте, я бабусі віддам, вона дуже любить запіканки, – Міла сплеснула в долоньки.
  • Ось і гаразд, – полегшено зітхнула Миколаївна. – Почекайте, зараз винесу ваш шматочок.

Дівча по дорозі додому розмірковувало:

  • Я бабусі запіканку віддам, можливо, вона мені млинці з цукром зробить…Вона знає, як я їх люблю.

Мама крадькома посміхнулася.

Хутко переодягнувши «чемний» одяг на зручно-прогулянковий, Міла побігла до квартири дідуся та бабусі. Гостинець бабуся взяла залюбки, переломила навпіл та поділилася з дідусем. Мілашу цьомнула в щічку:

  • Яка вкусняча, дякую, моя рибонька, жаль, що ти не любиш таку смакоту.
  • Бабуся, може…млинців зробимо?-хитренько прошепотіла онука,- з цукром,  я їх дуже- дуже хочу…
  • Молоко є, свіженьке, і яйця, і цукор, зробимо, чому ж не напекти!-бабця Зоя рада була віддячити онуці, виконавши її забаганку.
  • Оце ми «подружки»,- Мілаша обійняла бабусю  й та ще раз поцілувала хитрунку.

На кухні клопоталися дві різні господині. Одна подавала продукти, інша сіяла борошно, розбивала яйця та висипала ваніль та цукор. Тільки Мілаші довелося затуляти вуха, коли блендер робив свою змішувальну справу. Вона ще з малечку не любить, коли занадто голосно працює побутова техніка чи бухкає музика, волають не своїм голосом діти чи гудуть по дорозі машини… Так і цього разу-блендер занадто голосно порушував комфорт на кухні. Справу зроблено-млинці можна смажити. Ось і пательня, і олія, і слинка, якої повен ротик Міли-такі пахощі лоскотали витримку дівча. Перший млинець уже на тарілці. Міла обережно пальчиками відщипнула засмажений окраєць, посмакувала, примружуючи від вдоволення очі.

  • Смакота!- це слово-відзнака за сумісні старання.
  • Обережно, нехай охолоне, – застерегла бабуся.
  • Я поки що цукром притрушу,- знайшла справу до душі Міла

Нічого, що на кухонному столі були розсипані «неслухняні» кришталики цукру. Онука на рівних допомагає бабусі. І це варте того, щоб пробачити певні «неподобства» із чистотою…

Тарілка «хизувалася» гіркою млинців. Ротик Мілашки лиснівся щастям від з’їдених борошняних «сонечок» та ще й торбинка із гостинцями помандрує до татка й мамусі.  Бабуся, витираючи рушником руки, подумала:

  • Яка смачна була запіканка.  Я так ЇЇ люблю…

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s