Е. Т. А. Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”. Самостійна робота

Ернст Теодор Амадей Гофман. «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер».

Самостійна робота (на знання змісту)

Р.1

  1. Ім’я матері малюка. (Ліза)
  2. Чим був наповнений короб матері курдупеля? (хмизом)
  3. Що зайве у переліку лих, котрі спіткали жінку? «Злодії вкрали гроші, хата й клуня згоріли дощенту, чоловіка загриз ведмідь, жито на полі витолочило градом…»
  4. Вік малюка на початку твору. (2,5 роки)
  5. Які овочі згадуються при описові курдупеля? (на спині виріс горб, як гарбуз,… тож весь він був схожий на роздвоєну редьку.)
  6. Коли Рожа-Гожа взяла малюка на руки, яку прикрість він намагався зробити? (вкусити за пальця)
  7. Після яких дій Рожи – Гожи «злий виродок» заспокоївся? (погладила по голові)
  8. Які дива сталися з малюком, після того як фея скропила його запашною водою з флакончика? (він міг ходити та розмовляти).
  9. Хто залишив на виховання дитя? (панотець, пастир)
  10. Кого міністр Пафнутія називав «ворогами освіти»? (фей)
  11. Яку корисну справу для фей передбачав Андрес? (Якщо вони не захочуть узяти пристойний шлюб, то зможуть десь під суворим наглядом заходитися коло якоїсь корисної справи — плести на армію шкарпетки під час війни абощо).
  12. Кому під час запровадження освіти мали обрізати крила? (крилатим коням)

Р.2

  1. Місто, в якому професор Мош Терпін читав лекції. (Керепес)
  2. Вік Бальтазара. (23-24)
  3. Про кого із дівчат ведуть мову Фабіан і Балтазар, прогулюючись лісом? (Кандиду)
  4. За яких обставин друзі-студенти вперше побачили Цахеса? (впав із коня їм під ноги)
  5. Що допоміг Бальтазар одягти курдупелеві? (ботфорти)
  6. Кому із героїв належать ці слова: «Чи личить йому носити той чудернацький оксамитовий берет? Чи сміє він так бундючитись та пишатися? Чи сміє він звертатися до нас таким по-варварському хрипким голосом?» (Фабіан)

Р.3

  1. Про кого йдеться в рядках: «…його вважають за гарного стрункого юнака та чудового їздця.» (Цахеса)
  2. Музичний інструмент, на якому грала донька професора Моша Терпіна. (фортепіано)
  3. Бальтазар написав вірша ро кохання соловейка до.. (пурпурової троянди)
  4. Кому був присвячений цей вірш? (Кандиді)
  5. Кого похвалили за цю поезію? (Цинобера)
  6. Яку вдачу мала донька професора Моша Терпіна? Оберіть вірні характеристики поміж цих: весела, життєрадісна, безжурна, серйозна.

 

Е.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”. Анкета твору.

Цахес 1Е.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”.

Анкета твору.

  • Жанр — казка (дія відбувається у казковій країні, серед героїв є маги, феї, які впливають на життя людей, чарівні речі, чарівні перетворення.) «Казка про реальне»; сатирична історія тогочасної Німеччини
  • Тема. Показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам.
  • Ідея. Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.
  • Головна думка казки втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким вони є насправді. Провина Цахеса в тому, що в душі його не прокинувся внутрішній голос, який сказав би: «Ти не той, за кого тебе приймають, але постарайся зрівнятися з тими, на чиїх крилах ти, неміцний, безкрилий, летиш вгору».
  • Проблематика. «Малюк Цахес» — твір сатиричний. Тут гостро висміюється уся державна система: духовне і матеріальне життя, нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, система чинів, соціальна психологія, убогість обивателів, догматизм університетської науки; грошей і влади; морально-етичних проблем; кохання; освіти; добра і зла; творчої людини і бездуховного філістера.
  • Провідний конфлікт. Протиставлення філістерів, обивателів та ентузіастів.
  • Двоплановість: світ поетичної мрії (сприйняття високої поезії, музики, краси, природи, чар, мрійливість, казкова країна Джіністан) та світ реальної буденності (князівство Барсануф, Керепес, запровадження освіти, вигнання з країни чар, поезії, фей)
  • Реальні і фантастичні персонажі. Реальні — Бальтазар (мрійник), Фабіан (раціоналіст), Мош Терпін (професор природничих наук), Кандіда, жителі князівства, правитель Пафнутій, князь Барназуф; Фантастичні — фея Рожа-Гожа, маг Проспер Альпанус.) Окремі персонажі живуть одночасно у двох світах. Маг Проспер Альпанус — лікар, фея Розабельверде матінка-ігуменя сирітського будинку. Дія чарівних сил: від когось відчужується краса, від когось — талант і мудрість і миттєво передаються Цахесу. А публіка завжди захоплено аплодує.
  • Словник. Філістер- (нім. Philister — філістимлянин) — людина з обмеженим світоглядом, самозадоволена, яка не цінує знання, науку, не розділяє естетичних або духовних цінностей; неосвічений обиватель, що відрізняється  Обиватель-це людина, позбавлена широких суспільних поглядів, що живе дрібними, міщанськими інтересами; міщанин. Ентузіаст-(гр., захоплений, натхненний)-це  людина, яка здатна надихатися, ставитись до чогось з ентузіазмом; пристрасний борець за ідею, прихильник якоїсь справи.

Е.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”. Зміст (стисло, цитування).

ГофманЕ.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”.

Зміст твору

Події відбувались у невеличкій державі князя Деметрія, яка нагадує карликові князівства, що мали місце у Німеччині  часів Гофмана. Поки правив Деметрій, усі мешканці князівства мали свободу, тому сюди й злетілися волелюбні феї і маги, що уособлюють духовність. Після смерті Деметрія його місце посів Пафнутій, який «реорганізував» своє князівство, розігнавши всіх фей і магів, крім Рожі-Гожої (Рожабельверде), патронеси притулку для шляхетних дівчат.

Паралельно з історією цілого князівства розповідається про долю потворного крихітки Цахеса, що народився у селянки Лізи. Часто жінку можна було зустріти з кошиком для хмизу, в якому був її син Цахес.

« Справді-бо, жінка мала всі підстави нарікати на бридкого виродка, що народився два з половиною роки тому. Те, що на перший погляд могло видатися цілком химерно скрученим цурпалком дерева, було не що інше, як потворний курдупель якихось дві п’яді на зріст, що досі лежав у коробі, а тепер виліз і борсався та вурчав у траві. Голова в потвори глибоко запала між плечима, на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі, немов ліщинові палички, ноги, тож весь він був схожий на роздвоєну редьку. На обличчі неуважне око нічого б і не розгледіло, але, придивившись пильніше, можна було помітити довгий гострий ніс, що витикався з-під чорного скошланого чуба, пару маленьких чорних очиць, що виблискували на зморщеному, як у старого, обличчі, — проява, та й годі. »

Фея Рожа-Гожа пожаліла потвору і наділила Цахеса чарівним даром: три золоті волосинки на його голові дозволяли вважатися кращим, ніж він був насправді. Розчісуючи чарівним гребінцем заплутане волосся Цахеса, Рожабельверде змінила безрадісне життя нерозумного каліки-бідняка, давши шанс не лише здаватися, а й стати кращим. Коли зморена сном мати Цахеса прокинулася, то побачила, що її дитина вперше зіп’ялася на ноги і промовила перші слова. Чарівним було й те, що місцевий пастор, зустрівши Лізу, запропонував узяти дитину на виховання. Селянка розуміє, що її дитина — великий тягар для будь-кого, тому не розуміє, чому її потворний син видався пасторові чудовим.

« — О пані Лізо, пані Лізо, який же у вас милий та гожий хлопчик! Це ж справжня ласка Господня — така чудесна дитина. — Він узяв малого на руки, почав його пестити й зовсім, здається, не помічав, як неґречний курдупель огидно мурчав та нявчав і намагався навіть укусити шановного панотця за носа. »

Це почали діяти чари феї Рожі-Гожої. Алегоричний образ цієї героїні є уособленням духовності і природності. Гофман пов’язує особу Рожі-Гожої з красою і чарівністю квітки.

« Коли б я, ласкавий читальнику, і хотів надалі замовчати, хто ж така панна фон Рожа-Гожа, або, як вона часом називає себе, Рожа-Гожа-Зеленава, то ти, напевне, вже й сам здогадався б, що то була не звичайна собі жінка. Бо саме вона, погладивши та розчесавши чуба малому Цахесові, таємниче вплинула на нього, і він видався добросердому пасторові таким гарним та розумним хлоп’ям, що той аж узяв його за рідного сина. Панна фон Рожа-Гожа була статечного вигляду, шляхетної величної постави і трохи гордої, владної вдачі. Її обличчя, хоч його й можна було назвати бездоганно прегарним, справляло іноді якесь дивне, майже моторошне враження, а надто як вона, за своїм звичаєм, нерухомо й суворо вдивлялася кудись перед себе. Здавалося, час не мав сили над нею, і вже саме це могло видатися декому дивним. Але в ній іще багато чого вражало, і кожен, хто над цим поважно задумався б, не міг би вийти з дива. По-перше, відразу впадала в око спорідненість тієї панни з квітками, що від них походило її ім’я. Бо мало того, що жодна людина, в світі не змогла б виплекати таких, як вона, чудових повних рож, — досить було їй устромити якогось найсухішого патичка в землю, як із нього пишно та буйно зростали ті квіти. Потім, достеменно відомо, що вона під час своїх самітніх прогулянок у лісі провадила розмови з дивними голосами, які, либонь, лунали чи не з дерев або квітів, а то й із криничок та потоків. »

З іронією автор розповідає, як запроваджувалась освіта в князівстві.

« На розі кожної вулиці красувався едикт про запровадження освіти, а поліція вдиралася до палаців фей, конфісковувала їхнє майно і брала їх під арешт. Самий лише Господь відає, як сталося, що фея Рожабельверде, єдина з усіх, за кілька годин до того, як запровадили освіту, довідалася про все і встигла випустити своїх лебедів на волю і приховати свої магічні трояндові кущі та інші коштовності. Вона знала навіть, що її вирішено залишити в країні, і хоч дуже нерадо, а скорилася. »

Минає час. У Керепеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, який кохає Кандіду, дочку свого професора Моша Терпіна.

Гофман продовжує іронізувати з приводу стану освіти в князівстві, в якому є такі провідні професори, як Мош Терпін:

« Він був, як уже сказано, професор природничих наук, пояснював, чому йде дощ, чого гримить, блискає, чому сонце світить удень, а місяць уночі, як і чому росте трава і багато іншого, та ще й так, що й кожній дитині було б зрозуміло. Найперше він зажив великої слави тоді, коли йому після багатьох фізичних дослідів пощастило довести, що темрява настає, головним чином, через брак світла. »

На противагу іронії щодо образу професора Моша Терпіна, Бальтазар змальовується з романтичною піднесеністю.

« Один із-поміж того потоку студентів одразу приверне твою увагу. Ти помітиш стрункого юнака років двадцяти трьох або чотирьох, із темних блискучих очей якого промовляє жвавий і ясний розум. Його погляд можна було б назвати майже сміливим, коли б не мрійна туга, що легким серпанком лягла на бліде обличчя і пригасила жагуче проміння очей. Його сурдут із чорного тонкого сукна, облямованого оксамитом, був пошитий майже на давньонімецький зразок; до сурдута дуже личив вишуканий, білий, як сніг, мереживний комірець, а також оксамитовий берет, що покривав гарного темно-каштанового чуба. Цей молодик, що тобі, любий читальнику, з першого погляду так припав до вподоби, — не хто інший, як студент Бальтазар, дитина поштивих і заможних батьків, скромний, розумний, пильний до роботи юнак, про якого я тобі, о мій читальнику, багато дечого маю розповісти в цій дивній історії, що оце саме надумав написати. »

Несподівано в колі студентства з’являється Цахес, який має чудесний дар привертати до себе людей.

« Коли це з сусідньої кімнати виступив їм назустріч професор Мош Терпін, ведучи під руку маленького чудернацького чоловічка, і голосно вигукнув:— Дами й панове, рекомендую вам обдарованого надзвичайними здібностями юнака, якому не важко буде здобути вашу приязнь і вашу повагу. Це молодий пан Циннобер, який щойно вчора прибув до нашого університету і має на думці студіювати право! »

Хто б у присутності Цахеса не казав витончено, дотепно, емоційно, все приписувалося маленькій потворі. Так сталося і з юним поетом.

« Бальтазар вийняв чистенько переписаний рукопис і почав читати. Його власний твір, що таки справді вилився з глибини поетичної душі, повний сили й молодого життя, надихав його щораз більше. Він читав усе палкіше, виливаючи всю пристрасть свого закоханого серця. Він затремтів з радощів, коли тихі зітхання ледве чутні жіночі “Ох!” або чоловічі “Чудово… Надзвичайно… Божественно!” переконали його, що поема захопила всіх. Нарешті він закінчив. Тоді всі загукали:— Який вірш! Які думки! Яка уява! Що за чудова поема! Яка милозвучність! Дякуємо! Дякуємо вам, найдорожчий пане Циннобере, за божественну насолоду! — Що? Як? — скрикнув Бальтазар, але ніхто на нього не звернув уваги, бо всі ринули до Циннобера, що сидів на канапі, надувшись, як малий індик, і огидним голосом рипів: — Будь ласка… будь ласка… коли вам до вподоби… це ж дрібниця, яку я похапцем написав минулої ночі. Але професор естетики репетував: — Чудовий… божественний Циннобере! Щирий друже, ти ж після мене перший поет на світі! І тоді Кандида встала, підійшла, полум’яніючи, як жар, до курдупля, вклякнула перед ним і поцілувала його в гидкий рот із синіми губами. »

Якщо ж Циннобер мерзенно нявчить, веде себе як тварина, обвинувачують когось іншого.

« Малий так пронизливо заверещав, що аж луна пішла по всій залі, і гості злякано посхоплювалися зі своїх місць. Бальтазара оточили й почали питати один поперед одного, чого це він так жахливо кричав.— Не ображайтеся, любий пане Бальтазаре, — сказав професор Мош Терпін, — але це був таки чудернацький жарт. Ви, мабуть, хотіли, щоб ми подумали, ніби тут хтось наступив котові на хвоста! — Кіт, кіт, проженіть кота! — скрикнула одна нервова дама й миттю знепритомніла. — Кіт, кіт! — загукали двоє літніх добродіїв, хворі на таку саму ідіосинкразію, і кинулися до дверей. Кандіда, виливши цілий флакон нюхальної води на знепритомнілу даму, сказала тихо Бальтазарові: — Бачите, якого лиха ви накоїли своїм огидним нявканням, любий пане Бальтазаре! А той зовсім не знав, що сталося. Почервонівши з сорому й досади, він не годен був спромогтися на слово, сказати, що це ж курдупель Циннобер, а не він так жахливо нявкав. »

Лише вибрані відрізняють дії Циннобера від талановитих проявів інших людей. Навіть друг Бальтазара Фабіан і кохана дівчина Кандіда не помічають жахливих чарів. Як Бальтазар, так і знаменитий віртуоз-скрипаль Вінченцо Сбіоку, талановитий помічник судді Пульхер віддали свої знання і таланти на поталу «крихітці Цахесу»: усі вважають це талантами Циннобера. Стан людей схожий на масовий психоз. Циннобер стає поважною особою у міністерстві закордонних справ. До князівства прибуває доктор Проспер Альпанус, який насправді є магом. У магічному дзеркалі доктора віддзеркалюється істинна сутність Циннобера, потворного і лихого карлика. Доктор Проспер Альпанус доводить Рожі-Гожій, що її дії приносять не добро, а зло — всім, хто оточує Циннобера.

« — Ви, моя люба панно, — відповів на це доктор, — ви віддалися своїй природженій доброті і гайнуєте свій хист на нікчему. Циннобер є й буде, незважаючи на вашу ласкаву допомогу, малим потворним негідником, який тепер, коли розбився ваш золотий гребінець, відданий цілком у мої руки.— Змилуйтеся над ним, докторе, — благала панна. — А подивіться-но, будь ласка, сюди, — сказав Проспер, показуючи їй Бальтазарів гороскоп, який він склав. Панна глянула й жалібно скрикнула: — Ну, коли така справа, то я мушу поступитися перед вищою силою. Бідний Циннобер! — Признайтеся, шановна панно, — сказав доктор, усміхаючись, — признайтеся, що жінки часом дуже легко піддаються дивацтвам: безоглядно задовольняючи якусь примху, яка зродилася в одну мить, вони не зважають на страждання, що їх завдають іншим. Циннобер мусить прийняти кару, але він ще доскочить і незаслуженої шани. Цим я віддаю належне вашій силі, вашій доброті, вашим чеснотам, моя дорога, найласкавіша панно. »

Зламаний чарівний гребінець вже не діє. Залишилось вирвати чарівні волосинки, що роблять Циннобера в очах суспільства талановитим, розумним, красивим. Під час підготовки до заручин Кандиди і Цахеса Бальтазар з допомогою Фабіана вириває чарівні волосинки з голови Циннобера. Усі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Маючи надію сховатися від натовпу, що реготав з «причепуреного павіана», Цахес біжить до свого палацу, де і тоне в срібному горщику. Останні слова феї Рожі-Гожої біля померлого Цахеса пояснюють наміри чарівниці перетворити жалюгідну подобу людини на особистість, що прагнула б осягнути неосяжне.

« -Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала,осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі: “Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!” Але ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестися, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості. Ах, якби ти залишився тільки маленьким нікчемою, невеличким, неотесаним невігласом, ти уникнув би ганебної смерті! »

Останнє прохання жалісливої феї до Проспера Альпанауса — подбати про те, щоб після ганебної смерті Цахеса вважали за того, за кого, завдяки чарам, вважали за життя. Так воно і сталося. Ще одне благодіяння феї стосується матері карлика, Лізи: на її ділянці росте чудова солодка цибуля, і жінка стає постачальницею князівського двору, її минає бідність.

Бальтазар і Кандіда справляють весілля. Казка, як завжди, має добре завершення. Але іронічний фінал «Кріхитки Цахеса» ніби звертає увагу читачів на приховану думку автора: у житті все набагато складніше.

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Крихітка_Цахес,_на_прізвисько_Цинобер

Е.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”. Аналітика твору.

Е.Т.А.Гофман. “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер”.

Аналітика твору.

Геній німецького романтизму

Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору

Гофман був воістину універсальною особистістю в культурі — письменник, мислитель, художник, композитор і юрист. Проживши коротке життя (всього 46 років), він зумів створити твори, які стали подією не тільки в загальносвітовому мистецтві, а й у особистому культурному просторі кожної людини, доторкується до творчості цього генія.

Багато зі створених Гофманом образів стали загальними. До їх числа належить і герой казкової новели «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер». Тут автор проявив таку чудову дотепність, глибину уяви і силу художнього узагальнення, що сама казка і образи, в ній відтворені, виглядають надзвичайно актуальними і сьогодні. То в політиці, то в мистецтві, то в засобах масової інформації раз у раз промайне цей зловісний карлик — Крихітка Цахес.

Короткий зміст зачину казки

З картини спекотного дня і сумних нарікань втомленої селянки починається розповідь. Ми дізнаємося про те, що багатство, незважаючи на важку працю, не поширюється на руки цієї жебракуючої сім’ї. До того ж ще в неї народився рідкісний потвора, тільце якого автор дуже виразно порівнює то з роздвоєною редькою, то з насадженим на вилку яблуком, на якому намалювали безглузду гримасу, то з дивовижним обрубком кривого дерева. Минуло два з половиною роки з того часу, як народився крихітка Цахес, але ніхто не бачив в ньому яких би то не було людських проявів. Він все ще не вмів ходити і говорити, а видавав лише якісь нявкотливі звуки. І треба ж було такому статися, що в ту пору повз проходила справжня фея, якій, щоправда, доводилося маскуватися під каноніссу (привілейовану черницю) притулку для шляхетних дівчат, оскільки феї в тому князівстві були під найбільшою забороною.Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору

Фея Розабельверде перейнялася гострим співчуттям до жалюгідного сімейства і нагородила крихітного виродка надзвичайною магічною силою, яка не забарилася проявитися перш, ніж селянка повернулася додому. Пастор, повз будинок якого вона проходила, зупинив жінку і, забувши про свого чарівного трирічного синочка, раптом став милуватися жахливим карликом, котрий  вчепився в материнську спідницю. Святий отець жахливо здивувався тому, що мати не може оцінити чудову красу прекрасної дитини, і попросив забрати малюка до себе.Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору

Зауваження про душевні якості

Наступна зустріч читача з тим, кого звуть крихітка Цахес, відбулася багато років по тому, коли той виріс і став студентом. Першими, хто зустрів в лісі по дорозі в Керепес злобного карлика, були благородні молоді люди — Фабіо і Бальтазар. І якщо перший мав глузливий і гострий розум, то другий відрізнявся вдумливістю і романтичними прагненнями. Вид і манери потворного незнайомця, котрий як чіп викотився з сідла під ноги юнакам, викликали у Фабіо гуркіт реготу, а у Бальтазара — співчуття і жалість. Бальтазар був поетом, чиє натхнення підкріплювалося палкою закоханістю в Кандиду, гарненьку дочку професора, у якого юнак слухав курс лекцій з природознавства.

Зачаровуюча сила

Поява мерзенного карлика викликала в місті зовсім не ту реакцію, яку очікував Фабіан, передбачаючи  загальну потіху. Раптом чомусь всі жителі заговорили про непоказного  виродків як про статного і вродливі юнака,котрий володіє багатьма гідностями. Ще більше місто зійшло з розуму, називаючи маленького монстра «витонченим, пригожим та вправним молодиком», коли крихітка Цахес побував на літературному чаюванні професора Моша Терпіна, в дочку якого був закоханий Бальтазар. Тут юнак прочитав свою чудову і витончену поему про кохання солов’я до троянди, в якій висловив жар власного почуття. Те, що сталося після цього, було просто фантастикою! Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз творуПідкорені поемою, слухачі наперебій стали нахвалювати … крихітку Цахеса, звертаючись до нього шанобливо «пан Цинобер». З’ясувалося, що він не просто «тямущий і майстерний», але «чудовий, божественний». Потім професор Мош Терпін показував дивовижні досліди, але славу здобув не він, а все той же крихітка Цахес. Це він в силу незрозумілої чаклунськпї аури в присутності талановитих і розумних людей миттєво іменувався досконалістю. Чи зіграє концерт обдарований музикант — захоплені погляди спрямовуються в бік Цахеса, заспіває чудовим сопрано велика артистка — і чується захоплений шепіт, що в усьому світі не знайти такої співачки, як Цинобер. І ось вже синьоока Кандида без пам’яті закохана в крихітку Цахеса. Він робить карколомну кар’єру, стаючи спочатку таємним радником, а потім і міністром князівства. Перейнявся великою важливістю і став вимогливим до почестей, як його іронічно характеризує Гофман, крихітка Цахес.

Короткий зміст кульмінації казки

Все, що при ньому хто-небудь зробить або скаже що-небудь чудове, негайно приписується Цахесу. І навпаки, всі мерзенні та безглузді витівки виродка (коли той сипить, кумкає, блазнює і несе нісенітницю) в очах суспільства приписуються справжньому творцеві. Тобто відбувається якась диявольська підміна, що вводить в розпач тих, хто заслужив успіх, але приречений на ганьбу через проклятого виродка. Пекельною силою, яка викрадає надії, називає Бальтазар чаклунський дар злого карлика. Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору Але має ж бути проти цього безумства якийсь засіб! Чаклунства можна протистояти, якщо «з твердістю йому стати проти», де є мужність, там перемога неминуча. До цього висновку приходять позитивні герої казки — Бальтазар, Фабіан і молодий референдарій, котрий цілив на посаду міністра закордонних справ, Пульхер (заслуги і посаду якого викрав Цахес). Друзі дізнаються про дивовижну обставину: кожні дев’ять днів фея прилітає в сад до Цахеса, щоб розчесати його локони і оновити чарівну силу. І тоді вони починають шукати способи впоратися з чарами.

Зло можна перемогти

Після цього в казці з’являється ще один персонаж — чарівник Проспер Альпанус. Вивчивши книги про гномів і альраунів, він приходить до висновку, що крихітка Цахес — звичайна людина, наділена не по заслугах чудовим даром. У магічній сутичці Альпануса і Розабельверде більш могутній маг позбавляє фею можливості допомагати своєму підопічному: гребінь, яким та розчісувала волосся маленького чудовиська, розбився. А Бальтазару чарівник розповів про те, що таємниця Цинобера полягає в трьох вогнистих волосинах у того на тімені. Їх треба вирвати і негайно спалити, тоді всі побачать Цахеса таким, який він насправді.

Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору

З філософської точки зору, колізія сюжету полягає в тому, що в силу незрозумілого стихійного втручання несправедливість торжествує, а правда зазнає поразки. Завдяки підтримці більшості, зло стає легітимним і починає правити дійсністю. І тоді потрібен вольовий імпульс, опір масовому гіпнозу, щоб змінити становище. Як тільки це відбувається в умах і діяннях деяких, нехай і малої частини, людей, що діють спільно, ситуація змінюється.

Юнак успішно справляється зі своєю місією: тоне в нічному горщику з власними нечистотами крихітка Цахес. Герої виправдані, Кандида визнається, що завжди любила Бальтазара, молоді одружуються, отримавши в спадок чарівний сад і будиночок Альпануса.

Фантастика — це зворотна сторона реальності

Гофман був переконаний в тому, що мистецтво — це єдине джерело перетворення життя. В оповіданні задіяні тільки сильні емоції — сміх і страх, поклоніння і огида, відчай і надія. У казці про крихітку Цахеса, як і в інших своїх творах, письменник створює наполовину реальний, наполовину міфічний світ, в якому, за словами російського філософа Володимира Соловйова, фантастичний образ існує не десь за межами реальності, є іншою стороною нашої дійсності. Гофман використовує мотив чаклунства тому, щоб яскравіше та ясніше продемонструвати, якою є реальність. А щоб скинути з себе її кайдани, він вдається до гострої і тонкої іронії.

Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору

Художні прийоми

У тканину розповіді витончено вплітаються і своєрідно обігруються всім відомі фольклорні мотиви, які означають чарування. Чарівні волоски, якими наділила свого вихованця фея, набалдашник чарівної палички, що виділяє промені,  золотий гребінь, здатний обертати потворне на прекрасне. Використовує Гофман і відому казкову тему одягу, наповнюючи її злободенним не тільки для його сучасників, а й для нас з вами змістом. Згадаймо рукава і фалди Фабіанового сюртука, довжина яких негайно ставала причиною для того, щоб навісити на його володаря злі і дурні ярлики.

Іронія Гофмана

Письменник сміється над безглуздими новаціями в чиновницьких апаратах. Сатиричний образ чиновницького мундира з алмазними гудзиками, число яких позначає ступінь заслуг перед батьківщиною (у звичайних людей їх було по дві або три, у Циннобера аж цілих двадцять), автор теж обігрує з вишуканим художнім змістом. Якщо на звичайній людській фігурі і так прекрасно утримувалася почесна міністерська стрічка, то на торсі Цахеса — короткому обрубці «з павуковими ніжками» — вона могла втриматися тільки за допомогою двох десятків гудзиків. Але ж «високоповажний пан Цинобер» був, звичайно, гідний такої високої почесті.

Нарешті, блискучою бачиться констатація результату безчесного життя потворного самозванця: помер від страху померти — такий діагноз ставить лікар, оглянувши тіло покійного.

Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »короткий зміст аналіз твору

Нам є про що задуматися

Гофман дотепно показує нам портрет суспільства, дзеркалом якого і став злощасний крихітка Цахес. Аналіз проблеми приводить нас до висновку про те, що збожеволіти подібним чином можна дуже легко і безнадійно. Якщо ти сам готовий підміняти істину брехнею з корисливих мотивів, якщо і тобі не чужа схильність приписувати собі  надбання, таланти  інших, якщо, нарешті, тобою рухають в житті не сміливі і вільні ідеї, а вузьколобий конформізм, рано чи пізно ти зведеш на п’єдестал крихітку Цахеса по прізвисько Цинобер.

Джерело: Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер »: короткий зміст, аналіз твору